Рекомендації щодо профілактики комп'ютерної залежності у дитини

Як визначити ступінь залежності дитини від комп'ютера?

Як заспокоїти дітей під час війни?

Безпечний інтернет

Рекомендації для батьків:

• Підвищуйте власну комп’ютерну та інтернет-обізнаність.
• Опановуйте Інтернет разом із дитиною.
• Станьте другом дитині у соціальній мережі, або попросіть близьких знайомих зробити це.
• Встановіть «Батьківський контроль». Регулярно оновлюйте антивірус.
• Створіть територію безпечного Інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів.

Ознаки інтернет-залежності у дитини.

Не варто діагностувати інтернет-залежність у кожної дитини, яка отримала доступ до всесвітньої мережі. Те, що сучасні діти деякий час проводять онлайн і черпають інформацію з інтернету, – це нормально. Все-таки ми живемо в еру цифрових технологій, і багато процесів дійсно простіше і зручніше здійснити віртуально.

Якщо поведінка дитини не змінилася, успішність у школі не погіршилася, настрій і самопочуття хороші – причин для тривоги, швидше за все, немає. Коли ж варто занепокоїтися?

• Якщо дитина стала проводити за комп’ютером більше часу, ніж раніше (більше 6 годин на тиждень);
• Якщо віртуальне спілкування стало для неї важливішим, ніж реальне – вона пропускає школу, перестала виходити на прогулянки у двір і т.д.;
• Якщо спостерігаються порушення сну, апетиту, зміна звичного режиму;
• Якщо дитина стала схильною до частих перепадів настрою, неадекватно (агресивно) реагує на прохання вимкнути комп’ютер;
• Якщо за неможливості бути онлайн вона тривожна, пригнічена, постійно згадує про справи “в мережі”;
• Якщо дитина неохоче розповідає або взагалі приховує, чим займається в мережі, що шукає, у що грає.

Для дітей найбільш характерні три форми інтернет-залежності:

• ігрова залежність – пристрасть до онлайн-ігор;
• залежність від соцмереж – пристрасть до віртуальних знайомств і спілкування онлайн, постійне спілкування на форумах, у чатах, у соціальних мережах на противагу живому спілкуванню;
• нав’язливий веб-серфінг – хаотичні переходи з сайту на сайт, без конкретної мети.

Як боротися?

Як і будь-яку хворобу, інтернет-залежність простіше не допустити, ніж потім лікувати. Тому краще всього займатися профілактикою, а саме:

• не залишати без уваги перші етапи знайомства дитини з інтернетом: поговорити, пояснити основні правила онлайн-життя, звернути увагу на можливість використання Мережі для навчання та саморозвитку;
• встановити чіткі рамки користування інтернетом (тільки постарайтеся обійтися без заборон – їх-то якраз найбільше хочеться порушувати, краще просто регламентувати час знаходження в мережі);
• не випустити з уваги активність дитини в соцмережах. Причому НЕ обов’язково встановлювати стеження та тотальний контроль – досить “зафрендити”, регулярно переглядати оновлення її сторінки, брати участь в обговореннях. Ви ж сучасні батьки сучасної дитини!

Ну і звичайно, дуже важливо, щоб в житті дитини було багато захоплень і активностей, які займали б її час і були б насправді цікаві. Навчіть її кататися на роликах, подаруйте акваріум з рибками, поповніть домашній запас настільних ігор. Не менш важливо, щоб свої захоплення дитина могла обговорити з батьками, зустрівши живий відгук і непідробний інтерес – тоді їй не знадобиться шукати однодумців у віртуалі.

Якщо все-таки проблема інтернет-залежності вже виникла – першим і найбільш важливим кроком є встановлення так званого батьківського контролю. Це спеціальний софт, за допомогою якого можна контролювати, як довго дитина сидить в Інтернеті, які сайти відвідує, що робить. Більше того, програми батьківського контролю здатні не тільки інформувати батьків про діяльність дитини, але й регулювати час її перебування в Мережі, блокувати ті чи інші сайти або встановлювати допустиму тривалість роботи на них.

Не забувайте і про те, що батьки – найкращий приклад для дитини. Тому вимкніть комп’ютер і проведіть час разом із дітьми, поспілкуйтесь, сходіть в кіно або просто усією родиною погуляйте в найближчому парку. Це стане найкращою профілактикою інтернет-залежності.

Захисти свою персональну інформацію

Як зберігати фізичний та емоційний зв'язок із дітьми

Життя з усіма його конфліктами й суперечностями послаблює зв'язок між близькими людьми. Щоб такі обставини не взяли гору, батьки покликані відновлювати зв'язок зі своїми дітьми. Маючи слабкий емоційний зв'язок із батьками і будучи ніби відокремленими від них, діти змушені орієнтуватися на думки однолітків, учителів, висновки, взяті з Інтернету тощо.

Американські вчені стверджують, що можуть передбачити, які пари неминуче розлучаться, а які зможуть підтримувати щасливі сімейні стосунки. Справа у співвідношенні обсягу позитивної й негативної взаємодії між подружжям: у благополучних парах воно становить 5:1. Учені вважають, що таке співвідношення – запорука родинного благополуччя, зокрема, й у стосунках батьків і дітей.

Ми взаємодіємо з дітьми фізично, але не менш важливо підтримувати з ними й емоційний зв'язок. Практично неможливо ефективно виховати дитину, не встановивши з нею такий вид зв'язку. Тому краще подумати, як запобігти браку емоційного зв'язку до появи цієї проблеми. Як це зробити? Спробуймо з’ясувати.

1. Взаємини в родині мають бути пріоритетними

Якщо ви цінуєте емоційний зв'язок із рідними й завжди відновлюєте його після суперечностей, ваші діти чинитимуть так само.

2. Підтримуйте зв'язок навіть після недовгих розлук

Коли ви йдете – попрощайтеся. Якщо повертаєтеся – привітайтеся. Коли ви вранці вперше бачите своїх дітей, привітайте кожного з них. Бажано підкріпити своє вітання обіймами. Такі дії здаються очевидними, але багато батьків їх уникають.

Дослідження свідчать, що чоловіки, які вранці, ідучи на роботу, цілують своїх дружин, більш успішні й щасливі, а також живуть довше, ніж решта,. До кінця не встановлено, чи зберігається ця закономірність у взаєминах між батьками й дітьми, але, безумовно, емоційний зв'язок із дитиною від цього зміцнюється.

3. Коли ви повертаєтеся додому, зосередьтеся на сім'ї

Інакше ви будете за інерцією думати про ділову нараду, яка недавно закінчилася, або про те, що ви забули купити в магазині.

4. Поки ви не відновили зв'язок із родиною, не відволікайтеся на сторонні речі

Швидко відновлювати емоційний зв'язок із дитиною вам допоможе звичка розпитувати дитину, як минув її день, а не вмикати телевізор відразу ж після повернення додому. Коли дитина тільки повернулася зі школи, припиніть розмовляти по телефону. Привчіть дитину спілкуватися із членами родини, а лише потім сідати за комп'ютер. Коли чоловік приходить додому після робочого дня, залиште всі справи. Відновлення емоційного зв'язку з рідними набагато важливіше, ніж повсякденні справи.

5. Спостерігайте за настроєм своєї дитини

Настрій ваш і вашої дитини може не збігатися. Щоб відновити емоційний зв'язок із дитиною, вам потрібно зрозуміти її настрій і підлаштуватися під нього.

6. Установлюйте зв'язок із дитиною на її рівні

Коли ви перебуваєте з дитиною на одному рівні, вона сприймає ваше спілкування з нею як дружнє. Якщо дитина ще маленька, ви повинні нахилитися, спілкуючись з нею, щоб підтримувати зоровий контакт на одному рівні. Зі старшими дітьми встановлення дружнього зв'язку означає привернення їх уваги нешкідливим способом, який зазвичай передбачає фізичний контакт.

7. Проводьте час удвох із дитиною

Із дитиною дошкільного віку ви можете сісти на підлозі, розташуватися поруч із нею й поринути у її світ: наприклад, погратися разом іграшковою залізницею або в якусь уявну гру, а також почитати їй книгу.

Коли дитині десять років, ви можете сісти поруч із нею на дивані і спокійно поспілкуватися про те, як минув її день, спланувати вихідний день або просто обговорити фільм, який ви переглянули. Не моралізуйте, не нагадуйте дитині, що вона повинна зробити. Усе це не належить до «якісного часу», який ви проводите з дитиною. «Якісний час» означає повну присутність у теперішньому моменті й адекватну реакцію на поведінку й емоції дитини. Суть у тому, щоб кожного дня просто бути поруч зі своїми близькими.

8. Дозвольте дитині залишатися дитиною

Класична ситуація: дитина цілком щаслива, коли грається з однолітками, але коли з'являєтеся ви, вона стає пригніченою. Це відбувається тому, що до цього моменту вона відчувала самостійність і відповідну атмосферу, а з вашою появою це відчуття зникло. Поставтеся до дитини так тепло, щоб вона могла розслабитися й не почуватися ніби під вашим наглядом. Це означає дозволити дитині бути собою.

Дайте змогу дитині поводитися по-дитячому. Можливо, їй потрібно поплакати декілька хвилин, коли ви забороните їй їхати в машині на передньому сидінні. Дошкільнята можуть на короткий час знову почати розмовляти, як маленькі діти. Поставтеся до такої поведінки з розумінням, так дитині буде спокійніше у вашому товаристві. Якщо дитина плаче перед тим, як ви залишаєте її в дитячому садку, можна ненадовго взяти її на руки, щоб вона не розплакалася. Деякі батьки не вітають цей метод, вважаючи, що він формує в дитини емоційну залежність. Однак не варто надмірно перейматися із цього приводу. Залежність від батьківського заохочення є в дитини в будь-якому випадку, іноді вона просто прихована. Це тимчасове явище.

9. Не забувайте про співвідношення 5:1

Часто наша негативна взаємодія з дітьми переважає над позитивною. Пам'ятайте, що для щасливих взаємин позитивної взаємодії має бути в 5 разів більше, ніж негативної. Для цього не потрібно великих зусиль – досить посмішки або дружнього поплескування по плечу. Однак не піддавайтеся спокусі й не даруйте дитині надмірну кількість подарунків. Час від часу подарунки ефективні, але діти завжди помічають, коли ви використовуєте подарунки, щоб підкупити їх. Вони не відмовляються від подарунків, але ваш емоційний зв'язок із ними може бути зіпсований.

10. Якщо емоційний зв'язок із дитиною порушено, постарайтеся це виправити

Якщо потреба в прихильності з певної причини залишилася незадоволеною, дитина, імовірно, намагатиметься компенсувати її спілкуванням з однолітками. Процес виховання не матиме успіху, якщо ви не станете надійною опорою для дитини. Вам необхідно докладати зусиль, щоб підтримувати теплі взаємини з дитиною й відновлювати їх за потреби.

30 простих речей, які багато значать для дитини

Дорослим ці заняття можуть здатися банальними, однак у житті дітей вони мають велике значення. Розгляньмо декілька занять, які, поза сумнівом, змусять дитину посміхнутися.

1. Зробіть разом із дитиною намисто з макаронів. Якщо дитина захоче подарувати його вам – одягніть його й носіть удома.

2. Придумайте з дитиною девіз (наприклад: «Ніколи не здавайся!», «Ми можемо, ми зробимо!», «У нас вийде!»). Почепіть його на двері холодильника. Щоразу, коли дитина почувається збентеженою, повторюйте з нею це гасло.

3. Якщо у вас декілька дітей, ходіть на прогулянку з кожним із них окремо. Приділяйте час особисто кожній дитині.

4. Покладіть записку й маленьку шоколадку в шкільний портфель дитини разом зі сніданком.

5. Пограйтеся разом із дитиною в «Майнкрафт» або іншу комп'ютерну гру, яка їй подобається.

6. Зробіть щось неймовірне, чого дитина від вас не очікує (наприклад, сядьте на прилавок у магазині).

7. Виявіть бажання піти з дитиною в парк атракціонів і покататися на каруселях.

8. Якщо ви посварилися з дитиною, докладіть зусиль, щоб вона зрозуміла, що ви теж хочете помиритися.

9. Коли дитяча кімната виглядає так, ніби після буревію, просто не звертайте уваги і далі робіть свої справи.

10. Якщо дідусь і бабуся мешкають в іншому місті, регулярно спілкуйтеся з ними «скайпом». Обов'язково залучайте дитину до участі в цих розмовах.

11. Якщо дитина займається спортом, але не здобула бажаних результатів і хоче залишити команду або спортивну секцію, не засуджуйте її. Підтримайте рішення дитини.

12. Дозвольте дитині побродити якийсь час по калюжах, які трапляються на вашому шляху. Якщо дитина хоче, дозвольте їй погуляти по калюжах босоніж.

13. За допомогою клею і блискіток зробіть вітальну листівку для дитини.

14. Знайдіть притулок для бездомних кота або собаки.

15. Якщо дитина має конфлікти з однолітками на ігровому майданчику, не втручайтеся: дайте їй узяти участь у власних «битвах» і здобути особисті перемоги.

16. Якщо дитина повернулася зі школи похмура й стомлена, утримайтеся від розпитувань про те, як минув її день. Дитина про все розповість під час вечері, якщо захоче. Дайте їй час відновити сили.

17. Установлюйте сімейні традиції: піца по п'ятницях, велосипедні прогулянки на вихідних, збір яблук щоосені тощо.

18. Попросіть дитину навчити вас чогось. Як тільки вона це зробить, обов'язково похваліть її за те, що вона гарний учитель.

19. Якщо дитина хоче вдягнути своє найкраще вбрання в супермаркет, дозвольте їй це.

20. Частіше говоріть дитині, яка вона чудова і що саме вам подобається в ній.

21. Не вкладайте дитину спати якомога довше, щоб подивитися разом із нею на повний місяць. Інформацію про те, коли повний місяць буде наступного разу, легко знайти в Інтернеті.

22. Роздрукуйте дитячі світлини ваших сина чи доньки, щоб зберегти для них приємні спогади про ці часи на майбутнє.

23. Не поспішайте закликати дитину не турбуватися з приводу тієї чи іншої ситуації. Вона потребує часу, щоб заспокоїтися.

24. Приготуйте дитині на сніданок оладки у формі серця.

25. Коли дитина довго виконує уроки, зробіть паузу, ввімкніть веселу музику й потанцюйте разом із нею.

26. Придумайте таємне рукостискання, про яке знатимете тільки ви й ваша дитина.

27. Повісьте в дитячій кімнаті коркову дошку, щоб залишати один одному записки.

28. Влаштуйте з дитиною бій подушками.

29. Покажіть дитині свої старі щоденники, фотографії та листи, які ви писали, коли були у її віці.

30. Дякуйте дитині за все, що вона робить, навіть якщо вона просто розвісила сушитися вологі рушники або поклала продукти в холодильник

Інструкція для батьків якщо вашу дитину піддають цькуванню

-- Перше, що треба зрозуміти –діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків– бути більш уважними до проявів булінгу.

- Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку.

--Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

- Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

-- Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому,щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

--Також не сліду розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.